А завтра літо...

знову літо,

пихате...

травами одіте,

плаксиве...

у молочних грозах,

зомліло ляже

в верболозах.

Вже завтра літо...

чи зігріє?

Всі сподівання та надії,

казкові ночі,

світлі ранки,

вдягне у квіт рясний

альтанки,

у росах ляже під порогом,

в калюжі вимиє дороги.

Шуміти буде

в пишнім житі,

аби родитись

та віджити...

У потічку замочить ноги,

заложить бриль

собі, розлогий,

Із листя дуба,

барвів клена -

сорочку вишиє

зелену.

Червону й жовту,

синю, синю...

в черешнях, вишнях,

геть невинну,

зцілує бджілку -

заколише,

з кульбабки

молочком розпише,

ті дивні сни

зірок чаклунок,

зібравши всі вітри

у клунок -

у міх краси, тепла

та чуда...

чи скаже хтось,

що це облуда?

Це просто літо -

пишне літо...

         Леся Утриско